Наказ Мінсоцполітики від 28.09.2011 р. №372 «Про затвердження Змін до Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», набере чинності з дня офіційного опублікування.

Мінсоцполітики внесло зміни до Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (наказ Мінсоцполітики від 20.11.2000 р. №307).
Змінами, зокрема, встановлено, якщо у день призначення допомоги з безробіття немає відомостей, що впливають на розмір допомоги, то вона призначається у розмірі, встановленому законодавством для осіб, яким призначено допомога з безробіття без урахування страхового стажу, до отримання необхідних відомостей, але не більше 6 місяців з дня призначення цієї допомоги.
Сума виплаченої допомоги з безробіття підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.
Для безробітних, яким допомогу призначено у мінімальному розмірі, розрахунок одноразової виплати допомоги з безробіття для організації безробітними підприємницької діяльності здійснюється з урахуванням підвищення мінімального розміру допомоги, встановленого постановою правління ФСС на випадок безробіття, що діє на дату нарахування такої виплати.
Після прийняття рішення про одноразову виплату допомоги з безробіття для організації безробітним підприємницької діяльності особа протягом 10 р.д. повинна подати до центру зайнятості копію виписки з ЄДР, а у разі створення юрособи — ще й копії установчих документів з відміткою держреєстратора про проведення держреєстрації юрособи. Достовірність поданих документів особа засвідчує власним підписом.
Виплата допомоги з безробіття одноразово здійснюється через установи банків у встановленому порядку протягом 30 к.д. після подання документів, визначених абз. 6 п.7.4 р.7 Порядку).
Якщо особа не надала документи у встановлені терміни з поважних причин, то термін їх подання продовжується на період дії поважної причини, що підтверджується відповідними документами. Поважними причинами вважаються хвороба особи, смерть близьких родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14-ти років, інші поважні причини, передбачені законодавством.