ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

Лист

від 09.04.2010 № 4471

     Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянуто Ваше звернення стосовно надання роз’яснень з деяких питань застосування принципу мовчазної згоди  та повідомляється наступне

      Відповідно до чинного законодавства торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, законами України “Про захист прав споживачів”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 № 833,  та іншими нормативно-правовими актами.
      Пунктом 13 Порядку впровадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, визначено, що режим роботи торговельного об’єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб’єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування.
      Разом з тим, згідно з підпунктом 4 пункту “б” статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень органів сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення за погодженням з власниками режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
      Особливості продажу окремих груп продовольчих та непродовольчих товарів, здійснення різних видів торгівлі, роботи закладів ресторанного господарства визначені наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.04.2007 № 104 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», зареєстрованим в Мін’юсті України 08.11.2007 за № 1257/14524, від 11.07.2003 № 185 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами», зареєстрованим в Мін’юсті України 23.07.2003 за № 628/7949, та від 24.07.2002 № 219 «Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства», зареєстрованим в Мін’юсті України 20.08.2002 за № 680/6968.
      Разом з цим, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
      Враховуючи наведене, та беручи до уваги, що закон має вищу юридичну силу за інші підзаконні нормативно-правові акти, на думку Держкомпідприємництва, до повноважень, наданих виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, можуть бути віднесено встановлення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності не інакше, ніж за погодженням, у випадках, передбачених законодавством, з власниками таких об’єктів, з обов’язковим дотриманням останніми особливостей продажу окремих груп продовольчих та непродовольчих товарів, здійснення різних видів торгівлі, роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства.
      Відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції Закону України від 15.12.2009 № 1759-VI) дозвільна система у сфері господарської діяльності – це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру.
      Виходячи з визначення «дозвільної системи у сфері господарської діяльності» відносини між органами сільських, селищних, міських рад щодо погодження режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування з суб’єктом господарювання (власником таких об’єктів) не підпадають під дію Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», оскільки такі відносини не можуть бути пов’язані з одержанням будь-яких документів дозвільного характеру, а тому при отриманні відповідного погодження не застосовується принцип мовчазної згоди.
      Одночасно повідомляємо, що процедура такого погодження чинним законодавством не передбачена.
       В той же час, вимоги деяких посадових осіб органів місцевого самоврядування щодо необхідності отримання суб’єктом господарювання від таких органів зазначених погоджень обмежують права такого суб’єкта господарювання та суперечать загальним принципам господарювання, які визначені у статті 6 Господарського кодексу України, в частині заборони незаконного втручання зокрема органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
      Згідно зі статтею 31 Господарського кодексу України дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі, зокрема, визнається встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців. Дискримінація суб'єктів господарювання не допускається.
      Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Перший заступник Голови                                        В.П. Загородній